Незламна квітка української поезії

Ліна Костенко - народилася 1930, пережила два голода 1932-1933 і 1945-1946, пережила Другу Світову Війну, політичні утиски, заборону друкуватись і не зломалась. В свої 80, виглядає краще ніж деякі в 50.
Сильна жінка з чоловічим характером, що з дитинства дивилась на світ аналітично і навіть критично. У 1936 році родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Ці скупі дані біографічної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про "балетну школу" замінованого поля, по якому доводилося ходити, про перший, написаний в окопі вірш.
Як говорять мудреці, війна - це найтяжча з усіх робіт на землі, вона вимагає двадцять чотири години на добу без перерви, вихідних і відпусток. Окрім цього, це ще жорстокий тест на витривалість, міцність нервів і сили духу, вона загартовує, ламає, зцілює і навчає виживати особливо молоде, красиве дівча, яке лише підіймається на ноги. Усе це стало в пригоді письменниці протягом безжалісних і невиправданих років радянського літературного терору.
Кожен вірш її сповнений сенсу, кожен рядок вірша можна розібрати на афоризми.
Таких поетів, як Ліна Костенко, трапляється двоє-троє на століття
Справжня майстриня слова, незламна, сильна, українська жінка

Життя і справді то цирк, то смертельна небезпека, і просто неможливо не погодитись з цими золотими словами.
А деколи виникає шалене бажання написати великими літерами ці слова і розвісити на кожному стовпі.
Здається нам потрібно брати приклад в Нідерланд (в місті Лейден на стінах будинків пишуть вірші) і писати на фасадах будинків вірші видатних українських поетів, чільне місце серед них займає Ліна Костенко

Вона стала почесним професором Національного університету "Києво-Могилянська академія", її завжди обожнювали студенти і з трепотом ходили на її лекції пишаючись тим, що можуть слухати "титана" українського слова.
У неї чимало регалій: почесний доктор Чернівецького національного університету (2002); лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка (1987, за роман "Маруся Чурай" і збірку "Неповторність"); лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги (2000). Також її було нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року.

Завжди, коли люди чинять неадекватно, в думках завжди має промайнути цитата з вірша Л.Костенко
І завжди боротись з людською неадекватністю простіше.
Жаль, що крикнути на всю силу не завжди є можливість, тай далеко не всі зрозумють.

І наостанок, хотілось би поділитись з цитатою, що окриляє в любій ситуації
Так, я вільна, вільна духом. Так як вільна Ліна Костенко, так як всі ми віьні. Просто варто це осмислити.

Ліна Костенко бачила світ по-новому, вона говорила правду без прикрас і чудово знала, що: "Жонглює будень святістю і свинством". Як писав Богдан Лепкий: "Для України варто не лише вмирати:" і вона жила, творила, страждала, раділа, була воїном і просто жінкою, матір'ю і царівною: "Я вибрала долю собі сама, і що зі мною не станеться, - у мене жодних претензій нема до Долі - моєї обраниці"