Дружок, мій дружок.

В мене є друг, його звати Юра. З ним можно говорити про все на світі, буває і про те, про що з хлопцями не розмовляють..і мені це подобається))) З ним я відчуваю себе потрібною. Я вже настільки до нього звикла, що без нього не можу. Наші щоденні розмови для мене стали звичними, навіть дня прожити не можу, не поговоривши з ним, обов'язково зателефоную або ж він мені.
Я його ревную, і він знає про це. Не до його дівчини звичайно ж, вона моя подруга, хоч і не настільки як Юра. Я її знаю місяця зо три, всього на всього. Я ревную до його знайомої, з якою, в останній час, він почав спілкуватися. Юра весь час, що і робить, так говорить про неї. "А мені Настя звонила. А настя то, а Настя сьо". АААААААААА!!!!!!! Я вже не можу.... Я її заріжу скоро, разом з ним. Мене нудить від тієї Насті
Я просто хочу, щоб ми спілкувались як раніше. Він був на роботі і телефонував мені, говорили годинами. А зараз...хвилин 20, і то не про що.