10.11.2014

Декілька днів назад святкувала всоє день народення. Печально, ще +1 рік. На 1 рік ближче до смерті. Він привітав ). Його привітання я найбільше чекала, нехай це навіть і просте написане повідомлення. Часто сниться мені.
Не розумію свої почуття, я б мала ненавидіти його за те що він так вчинив... а я сумую. Вчора переписувались. У нього теж залишились почууття, але це нічого не змінить... він щасливий і з жінкою і з коханкою. полігамний. ))) так себе назвав. А колись... колись був інший і кохав лише мене. Хочу стерти його із памяті, та це не реально, усе нагадує про нього(( відчуваю себе зайвою серед живих.
На початку було так просто, ненависть і злість переповнювало моє серце і здавалось усе переживу як завжди, а зараз я не в силах стримувати сльози. Можливо він просто не відпустив мене, можливо зажадав щою мені дісталось те від чого він не раз страдав зі мною.
Якби ж не сни, вони підкріплюють свідомість, дають відчути тепло його обійм. Це так боляче.