Мрії і бажання незбагненні , але такі прекрасні.

Йде сніг – лапатий - лапатий. Я дивлюся у вікно і думаю про тебе. Як мені тебе не вистачає, такого теплого, ласкавого, домашнього. Беру часку кави і за інерцією сідаю за комп’ютер, заходжу в контакт в перевіряю не новини, не повідомлення , - а твою сторінку. Останнім часом у мене враження, що її я знаю краще ніж свою. Що це? Кохання чи просто захоплення ? Не знаю.
В одному я точно впевнена - я хочу бути поряд з тобою.
Ти і не здогадуєшся про мої почуття, але твоя посмішка, твої очі не дають мені спокійно спати, тільки закрию очі, а переді мною ти - такий рідний, але найголовніше мій хоч і у мріях ....